Енергетика України: біда не вчить

Поки ЗСУ та енергетики борються, енергетичний комітет в ОПУ зайнятий лише контролем над фінансовими потоками.

Об этом сообщает Проект РУ

Про це йдеться у статті видання ZN.UA.

Комітет ВРУ з питань енергетики та ЖКП/facebook

Відмінність між нами та ворогом можна побачити навіть у приказках. Російською мовою кажуть: «Пока гром не грянет — мужик не перекрестится». Звичка вирішувати проблеми в них така — перехрестився і далі робиш те, що робив. В українській мові приказка інакша: «Біда навчить». Це ближче до європейської традиції, коли проблеми аналізують, щоб не допускати їх у майбутньому.

Біда навчила

Посеред зими рано підбивати підсумки — ще багато чого попереду. Але можна побачити, кого навчила біда, хто зумів підготуватися чи адаптуватися.

Енергетична система втрималася під масованими атаками, незважаючи на всі плани росіян. Один блекаут на 12 атак тривав кілька годин, енергетики щоразу знаходять спосіб відновитися та відновити живлення, хай із перервами та відключеннями. Хоч би що сталося далі, цей подвиг ремонтників і диспетчерів вивчатимуть, щоб готуватися до воєн майбутнього та протистояння російській «доктрині Герасімова». Країну не вимкнули.

Влада почала шукати правильні слова, готуючи громадян до атак: говорити про серйозність ситуації, описувати всі негативні сценарії та попереджати про можливі перебої з водою, теплом, зв’язком. Українці відреагували вже звично — потоком закуплених генераторів, «старлінків», батарей. Уряд навіть змушений був скасувати корупційну схему і дозволити ввозити без мита всі генератори, а не тільки генератори зі списку Міненерго. Потік техніки такий, що не проконтролюєш.

Очільники міст і громад нарешті вийшли зі стану ступору і, замість істерити про «евакуацію», почали думати та готуватися до тривалих відключень. Я зараз не про розрекламовані «пункти незламності», це, радше, для марафону «Єдині новини». Йдеться про реальну незламність ключових послуг — тепло- та водопостачання. Перші великі генератори, які здатні заживити водоканал чи теплокомуненерго, вже або замовлені, або в дорозі до міст-мільйонників. Розуміння того, наскільки критичним є живлення інфраструктури, прийшло до мерів через багатогодинні відключення сервісів. Але дійшло — біда навчила.

Паливні трейдери також підготувалися і публічно запевняють, що готові забезпечувати підвищений попит на пальне для генераторів. Досвід паливної кризи навчив, поставки в Україну тепер значно стабільніші.

Українські енергетики нарешті достукалися до міжнародних партнерів, і частина потрібного обладнання вже або їде, або виготовляється. Вже навесні до України можуть прибути перші автотрансформатори — найбільш критичне обладнання, знищене росіянами. Воно виготовляється штучно, протягом багатьох місяців і коштує десятки мільйонів доларів.

На цій частині розмови ми мали би закінчити підсумок. Але ми не працюємо у згаданому марафоні, тому продовжимо аналіз. Вловити тенденцію неважко — найкраще підготувалися ті, хто не обтяжений владними повноваженнями.

Урядовці ж схожі на російського мужика.

Перехрестились і забули

Єдиний реальний координаційний центр, в якого є повноваження, половину зими провів за іншими завданнями. Про роботу цього комітету я писав ще восени: він створений в офісі президента під керівництвом заступника Андрія Єрмака Ростислава Шурми і складається з людей, які вміють витрачати гроші та шукати винних.

Ростислав Шурма/Facebook
Перший переляк від ракетних ударів у цієї групи товаришів минув швидко. Поки енергетики шукали вихід із ситуації, «енергетичний комітет» продовжив свою роботу на менш публічній ниві — постановки залишків грошових потоків під контроль. Похвалитись є чим, але про ці результати не розкажуть у новинах марафону.

Під контролем дружнього до офісу президента «Нафтогазу» опинилися всі облгази, тепер ними керуватиме нова компанія, закупівлі якої можна сховати від системи Prozorro. Передавати їх під контроль оператора газотранспортної мережі (ОГТСУ), якому облгази завинили мільярди гривень, не захотіли. Бо там поки ніяк не можуть поставити «свою» людину, а іноземці постійно вимагають якогось контролю та корпоративного управління.

На націоналізованому Запорізькому трансформаторному заводі вже є новий менеджмент. Ну, як новий, той самий, що працював на Григоришина, тільки тепер він звітує на другий поверх вулиці Банкової. Звісно, грошей на ліквідність і виготовлення трансформаторів для заводу, який розташований на відстані артилерійського обстрілу, наразі немає, але, може, вони з’являться після перемоги? З незалежним управлінням також можна буде потягнути до останнього.

Державні (та націоналізовані) активи обленерго також збирають під одним дахом і передадуть новоствореному холдингу «Українські розподільчі мережі». Ростислав Шурма пообіцяв зробити з цього «приклад, як правильно структурувати управління профільними компаніями». Ми цей приклад розуміємо — брак зовнішнього контролю, зате чудовий ручний.

Словом, стратегія постановки під єдиний контроль енергетичних компаній (про яку я писав) впроваджується на повну. В тому, що стосується грошей, комітет в офісі президента думає стратегічно.

До чого призводить «ручне» керівництво, ми насправді розуміємо. Яскравим прикладом є давно підконтрольний «Енергоатом», який потрапляє в постійні скандали із закупівлями і фактично є банкрутом.

Ще можна згадати дружнього до офісу і міністерства регулятора, який виписав правила роботи під час опалювального сезону в такий спосіб, що 1,5 ГВт генеруючих потужностей, які працюють на газі, простоюють через брак доступу до газу. Щоб зменшити кількість відключень для громадян, десяток приватних теплоцентралей могли би почати генерувати електрику з газу, потрібно тільки дати їм доступ до ресурсу «Нафтогазу». На початку року така система спрацьовувала, сьогодні через хиби в підзаконних актах ТЕЦ стоять. Чекають на ефективних управлінців.

Прем’єр-міністр при цьому вдовольняється заявами про «складний сезон» і фактично ігнорує стратегічні питання. Він стримано спостерігає за окупацією енергетики, і з його серйозного обличчя навіть незрозуміло — це він стоїк чи фаталіст.

Міжнародні партнери, за гроші яких ми живемо, дуже ввічливо натякають на те, що треба було би припинити повзучу окупацію галузі. Вимагають призначати наглядові ради та продовжувати корпоратизацію. Навіть обіцяють для цього дати гроші на газ.

Однак усе це наразі не має ефекту. Нова команда використовує простий, як політичний спадок Порошенка, спосіб спілкування з іноземцями. Мовчати, зволікати з рішенням і вимагати гроші в останній момент, «бо інакше путін переможе». І навіть візит у Давос Ростислав Шурма використав не для того, щоб залучати фінансування, а для того, щоб виправдовуватися за націоналізацію компаній.

Втрачені можливості

Проблема в тому, що коли всі зусилля уряду та офісу президента спрямовано на пошук грошей для «своїх», ми знову втрачаємо можливості. І я навіть не про репутацію країни. Поки тіньовий комітет окуповує місця, де очікуються грошові потоки, реальної координації необхідної допомоги немає. Енергетика сама себе не зробить сильнішою, для цього потрібні урядовці, які вчаться, а не хрестяться.

Енергетичний штаб здорової людини сконцентрувався би не на тому, щоб копіювати ранніх олігархів, а на використанні можливостей, які є саме зараз.

Він нарешті запустив би роботу «Фонду підтримки енергетики», який створили в Єврокомісії ще навесні (!) минулого року. До перших масованих обстрілів документація фонду лежала мертвим вантажем, зараз ним повільно займається Міненерго, не розуміючи, як можна використовувати гроші, де в бюджетах нема звичних колонок «моє» і «нагору, бо попросили».

Ефективний енергетичний штаб на кінець року мав би всі необхідні юридичні документи та докази, необхідні для запровадження санкцій проти російської атомної енергетики. Після літнього засідання Ради Безпеки ООН на питання санкцій проти атома знову забили. Для групи підтримки санкційної політики Єрмака—Макфола — це надто складно, а для міністра Германа Галущенка, який багато працював з підсанкційним тепер Деркачем, — вочевидь, не на часі.

Працюючий енергетичний штаб зібрав би всі наявні пропозиції від іноземних партнерів, які готові надавати обладнання, захищати підстанції, знаходити фінансування під проєкти підтримки. Координація допомоги енергетиці складніша, ніж координація зброї, — там більше гравців і в кожного своя конкретика.

Усе це важливо не тільки для того, щоб вистояти. Громадяни, більшість з яких не збирається втікати, продемонстрували, що готові вистояти. Все це важливо, щоб «готуватися до наступного року, не лише місяців». Президент правий, коли каже, що потрібно готуватися. Але щоб по-справжньому підготуватися до наступних енергетичних воєн, потрібно вчитися, а не хреститися.

Источник: Преступная Россия




Новости
Теги